Сторінка музкерівника

1. Навчальне музикування – це знайомство дітей з найпростішими елементами музичної мови та навчання у дітей вміння практично використовувати їх у роботі над формуванням звуковисотного слуху та метроритму.

2. Творче музикування – це імпровізаційно – творча гра в музику в найрізноманітніших формах, поєднуючи музику, мову та рух. Мета даного музикування полягає в розвитку творчих здібностей дітей та їх навчання в дії. Саме тому воно за формою та змістом найбільш відповідає природі дітей дошкільного віку та принципам ігрових методик, існуючих у світовій практиці.

Основними видами діяльності на заняттях з елементарного музикування є: спів, гра на дитячих інструментах, мовно-ритмічні ігри та вправи, творчість у пластиці та русі. Розділ “слухання музики” дещо відрізняється від загальноприйнятого. Сучасна дитяча музична педагогіка все частіше рекомендує не просто пасивно слухати музику, а поєднувати сприйняття музики з будь-яким рухом. Слухати музику і одночасно чути її, реагувати діями на окремі її елементи - метр, ритм, динаміку тощо - це і буде активне слухання музики. Найчастіше починаються творчі музичні заняття з комунікативних ігор. Що таке комунікативні ігри? Це ігри для формування навичок спілкування дітей. Ці ігри допомагають не тільки створенню відповідної атмосфери на занятті, а й вирішують цілий комплекс педагогічних, моральних та психологічних задач. Це свого роду розминка, що залучає та заохочує всіх дітей до спільної діяльності. Багатим і мудрим джерелом таких комунікативно-рухливих ігор є український фольклор, як поетичний, так і музичний.

На музичному занятті дітям надаю можливість бути самим собою. Дитині потрібна музика, а не розмови про неї. Хіба це не найважливіше?

Тому головним на заняттях не є створення музичних шедеврів, а сам творчий процес. Творчість дітей тут розуміється, як вміння і бажання зробити щось по-своєму. “Зіграй, затанцюй, як ти хочеш” – ці магічні слова відкривають перед дитиною ворота у світ фантазії. Важливо співати, гратись, рухатись, придумувати, змінювати, слухати своє виконання та виконання інших дітей. Можливість зробити по-своєму (добре придумав, цікаво продемонстрував, гарно повторив), дозволяє дитині бути індивідуальною, неповторною.

Результатом творчої діяльності на занятті стають різні види імпровізації, які у цій книзі називаються музично-імпровізаційні завдання. Рухові, інструментальні, інтонаційно-мовні імпровізації та різні їх комбінації, правильно організовані мною, дозволяють практично вирішити питання важливе для музичної педагогіки – вчити і виховувати через творчість. Дитячі імпровізації є колективними. Вони дозволяють кожній дитині знайти “своє місце”, незалежно від рівня її музичних здібностей. Роль дитини може бути дуже невеликою, чи навіть простою, але важливою є участь у музикуванні.

Окремо хочеться сказати, про музичні інструменти. Поряд з використанням фабричних інструментів, широко використовую інструменти, виготовлені з природного матеріалу. Музичні іграшки допомагають дитині зрозуміти, звідки і як народжуються звуки. Ігровий світ можна озвучити звичайними простими інструментами. Наприклад, просинається вранці сонечко – легеньке побрязкування на залізній паличці. Голос кікімори діти можуть показати, зігравши на звичайному свищику.

Творчо підійшовши до використання саморобних музичних інструментів, можна навіть озвучити якусь казку.

Сьогодні необхідно виховувати дитину, яка відчуває себе сильною, сміливою. В часи швидких змін, подібних до наших, діти повинні вірити в свої сили, повинні не боятися пробувати і помилятись, варіювати, поки не буде знайдено вірне рішення.

Цей посібник для тих музкерівників, які хочуть вчити дітей, керуючись правилом “разом з дитиною”. Вона для тих, хто розуміє необхідність творчості, як дуже важливого фактору для подальшого розвитку дитини

Творче музикування дозволяє грати багатопланово – грати і грати: грати на інструментах з елементами музики: ритмом, тембром, динамікою, грати один з одним, розігрувати сюжети пісень, грати разом, створюючи ту неповторну атмосферу спілкування, в якій всім затишно і радісно.
Велику увагу на творчих заняттях приділяю музикуванню з використанням “звучних жестів”. Звучні жести – це гра звуками свого тіла: плескання, клацання, тупання, цокання. Ці “інструменти”, якщо їх можна так назвати, дані людині природою. Наприклад, на занятті діти пригадують невеличкий вірш, і я пропонує озвучити його. На допомогу приходять “звучні жести”. Діти розуміють, що вірш можна декламувати і в цей же час плескати руками по колінах, або клацати пальчиками першу частину, а другу тупати ногами. Можна тільки уявити собі, скільки варіантів складають діти! Цей вид музичної діяльності доступний, і що важливо, розвиває творчі здібності дитини, особливо у взаємозв’язку з мовою і рухом.